Біхач - місто розташоване на річці Уна в північно-західній частині Боснії і Герцеговини в Унсько-Санському кантоні. В даний час згідно з офіційними даними в місті налічується до сорока тисяч жителів.
Вперше Біхач згадується в 1260 році в переліку церковних земель парафії Топуско в літописах короля угорського Біли IV. Біхачу в 1262 року присвоєно статус вільного міського поселення і невеликий період часу він був столицею Королівства Хорватського. Після загострення кланового протистояння між гілками династії в 14 столітті місто втратило особливий статус і перейшло під управління сім'ї Франкопанів. Починаючи в 16 століття Біхач контролюється безпосередньо королем що пов'язано з початком війни між Австрією і Туреччиною на цих територіях. Докладані Габсбургами зусилля з оборони були марні місто здалося в 1592 р. і стало найзахіднішою турецькою твердинею на території Європи.
До 1878 року Біхач був центром провінції, але основна його функція - укріплена база османської армії для ведення нескінченних прикордонних воєн з Габсбургами. Після захоплення Боснії Австрією Біхач був істотно модернізований побудовані нові установи школи храми. Десть років потому цитадель міста була зруйнована це сприяло злиттю передмість з міською рисою. Новий уряд засновував навчальні заклади та невеликі промислові цехи і фабрики що сприяло розвитку населеного пункту та значному припливу населення.
У період Другої світової війни Біхач став центром управління антинацистського руху і командним пунктом Йосипа Броз Тіто. Об'єднані хорватсько-фашистські війська окупували місто в 1943 і зберігали над ним панування до квітня 1945 року. У Боснійську війну Біхача сильно зруйнували, крім того, місто понад три роки до серпня 1995 року облагали серби.
Сучасні Біхач може запропонувати туристам піші і велосипедні прогулянки берегами Уни сплав річкою до водоспадів і нескінченну вервечку кав'ярень і ресторанчиків на набережній.