Беєр-Шева - південне ізраїльське місто населення якого з неквапливою послідовністю наближається до чотирьох тисяч жителів. Назва міста сталася від івритського словосполучення «криниця клятви». У що значиться адміністративним центром південного Ізраїлю місті розташовані міський суд регіональні відділення державних служб міський театр друга за величиною ізраїльська лікарня Сорока ряд навчальних закладів включає Університет Бен-Гуріона.
Історія міста формально заснованого лише в 1900 році реально йде вглиб тисячоліть. Згідно з біблійним джерелом, Авраам і Ісак вирили колодязі. Нині на місці легендою колодязя відкрито музей. Вперше назва міста Тора згадує 3700 років тому.
І весь час існування Беер-Шеви він вважався транспортним вузлом здатним контролювати шляхи до життєво значущих пунктів: Червоному морю Єгипту Палестині. Не дивно що за настільки ключовий стратегічний пункт століттями не припинялися кровопролитні сутички. Тут залишили свої військові поховання візантійці єгиптяни хрестоносці римляни. Низка нескінченних воєн заблокувала по суті приріст міського населення результатом чого стало зникнення в XIII столітті Беер-Шева з переліку існуючих міст.
У 1900 році підпав під турецьке правління і перетворене ними в адміністративний центр місто нові господарі почали заново відбудовувати.
У період халколіту в цих місцях плавили метал виготовляли предмети з каменю кістки слонової кістки. Слонова кістка до речі доставлялася з Африки підтверджує зв'язки з Єгиптом. В основному ж економіка даної культури базувалася на розведенні кіз і овець та культивуванні жита і пшениці.
У біблійні часи Беер-Шева була помітним центром регіональної активності. Тоді регіон відрізнявся великими неукріпленими поселеннями. Період елліністичної ери місто пережило в якості маленького сторожового посту.
Завершення будівництва Суецького каналу ознаменувалося прагненням турецької влади зміцнитися в цих пустельних землях - притулок кочових бедуїнських племен. Викуплені владою землі передавалися бедуїнам безкоштовно, а будівництвом міста керували європейські архітектори. За зразок бралося європейське ж міське планування.
За даними 1916 року чисельність городян склала 3 000 жителів. З'явилася залізниця в Дамаск і Єрусалим станція низка громадських будівель: будинок намісника мечеть школа для дітей бедуїнів. Перша світова війна підхльоснула розвиток Беер-Шева як опорного пункту для протистояння британцям укоріненим в Єгипті. Затишшя панувало в міському розвитку після Першої світової змінилося стимулом явився в облику Другої світової війни: відродилися покинуті військові бази жителі згадали навички будівельників постачальників і підрядників британської армії.
Після проголошення держави Ізраїль в місті базувалися короткий період нерегулярні арабські підрозділи які були змінені єгипетськими частинами і нарешті в місто увійшли ізраїльтяни. Вони почали селити демобілізованих солдатів до яких приєднали нових репатріантів.
Немудрено, що Беєр-Шева, як місто з такою зануреністю в історію, рясніє безліччю пам'яток. Прикладом може служити Колодязь Авраама, розташований на місці виритої колись Авраамом криниці. Експонат, що дійшов до нас, датується візантійським періодом.
Інша пам'ятка - будинок намісника, який прийняв у наші дні під свої склепіння Негевський музей мистецтва. Можна ще згадати найбільше в Ізраїлі британське військове кладовище. Тут покояться 1239 воїна Британської армії, що боролися в Єгипетському Експедиційному корпусі.