Супутник Сатурна Титан є єдиним тілом у Сонячній системі, крім Землі, що має озера і навіть моря. Однак з точки зору астробіологів, він не є пріоритетом для негайного вивчення. Як же так? Та все просто. Виною всьому вода. Точніше, її відсутність.
Деякі земні форми життя навчилися виживати за найбільш екстремальних умов. Однак усі вони використовують воду. Без води немає на Землі життя в тому вигляді, в якому ми її знаємо. Саме тому неофіційним девізом НАСА в процесі дослідження космосу в останні кілька десятиліть стала фраза «слідувати за водою». І проблема, в даному випадку, тут ось яка - озера і моря на Титані складаються зовсім не з води. А з рідких метану та етану. Чи може в цих умовах існувати якась екзотична форма життя? Загадка. Але давайте поміркуємо.
Чи можуть з'явитися клітинні мембрани на Титані?
Найпростіша автономна форма життя - це клітина. А що таке клітина, як не мембрана, заповнена водою, генетичним матеріалом і органелами? Земні мікроорганізми використовують мембрану з двошаровою ліпідною структурою. Це дозволяє відокремити внутрішнє середовище від зовнішнього. Однак використання такої мембрани неможливе на Титані. Тому що вода є полярною молекулою. Отже, гарним розчинником для інших полярних речовин та іонів. А ось метан неполярний. Однак в принципі можна припустити, що в метані можлива зворотна двошарова мембрана. Тобто структура з неполярними і гідрофобними кінцями фосфоліпідів, спрямованими до зовнішньої і внутрішньої сторін мембрани.
Але, на жаль, такий сценарій неможливий. Гідрофобні хвости мембрани являють собою вуглеводні. Отже, будуть дуже жорсткими при дуже низьких температурах Титану (близько -180ºC), запобігаючи утворенню мембрани. Крім того, головки фосфоліпідів містять атоми кисню і фосфору, двох елементів, які, можливо, дуже рідко зустрічаються в морях Титана. Так що? Ми можемо забути про життя на Титані?
Не поспішайте. Тому що є ще азотосоми, новий тип везикули, що складається з сполук азоту замість фосфоліпідів, які можуть бути стабільними і гнучкими при низьких температурах морів Титану. Дослідники, які відкрили цю структуру, провели молекулярне моделювання з урахуванням поведінки молекул при -180ºC і підтвердили, що азотосома на основі акрилонітрилу може бути хорошим кандидатом на роль мембрани гіпотетичного титанового мікроорганізму! А акронітріл в атмосфері Титана є! Так що, начебто, все не так погано.
Можливо, але малоймовірно
Тепер належить розібратися, як об'єднати азотосоми з результатами більш ранніх досліджень. У них сказано, що мікроорганізми на Титані будуть більшими від земних через нижче поверхневе натягнення метану. Просто уявіть собі бактерії розміром з камінь! Які, при цьому, будуть практично безсмертні завдяки надзвичайно повільним метаболічним процесам!
Само собою зрозуміло той факт, що на Титані може утворитися еквівалент простих лізосом, не обов'язково означає, що в цих умовах можливе життя. Метаболічні процеси і передача генетичної інформації за відсутності води і при вкрай низьких температурах будуть сильно відрізнятися від таких на суші. Можливо, настільки відрізнятися, що життя на Титані буде просто неможливим. Але в будь-якому випадку ми не дізнаємося істини, поки не потрапимо туди.
Але насправді на Титані все ж може бути життя, схоже на земне. Тобто використовує воду. Це може бути можливо завдяки процесам кріовулканізму, який, як передбачається, дуже поширений на цьому супутнику. Якби на Титані існували криовулкани, це було б ідеальне поєднання рідкої води, відносно високих температур і органічних речовин. А якщо і немає у нього таких вулканів, то є рідка мантія, або навіть внутрішній океан. Такий же, як наприклад, у Ганімеда або Каллісто.
Можливо, саме там і ховається життя.
