Вивчення умов на далеких екзопланетах - непросте заняття для астрономів. Є безліч характеристик, які вчені можуть спрогнозувати досить впевнено, ґрунтуючись на отримуваних даних. Але в будь-якому випадку це всього лише припущення. Якщо планета знаходиться на правильній відстані від зірки і має потрібний розмір, вчені можуть фантазувати про існування життя на її поверхні. Але ми не зможемо говорити про це з повною впевненістю точно, поки не відвідаємо ці світи.

Tardigrades, тихоходки або «водяні ведмеді», можуть виживати при суворому холоді і в чистому космічному вакуумі. Вони здатні занурюватися в такий стан, при якому їх метаболізм знижується до 0,01% від нормального. Це дозволяє їм жити до 30 років у найскладніших умовах. Така здатність істотно збільшує їх термін життя від всього декількох місяців до декількох десятків років.

За останнє століття однією з основних проблем людства була постійно зростаюча потреба в енергії. Адже населення планети і рівень промислового виробництва постійно збільшуються. Зараз більшу частину цієї енергії ми витягуємо з невідновлюваного джерела - викопного палива. І це є основною причиною глобального потепління. Хіба не було б чудово, якби замість цього ми могли б використовувати майже необмежене джерело енергії? Який? А як щодо Сонця?

Значення результатів аналізу цих біомолекул виходять далеко за межі цих озер. Вони можуть допомогти вченим відтворити еволюційну історію позаземного життя. Висновки вчених про виконану роботу описано в недавній статті.

Тут, на Землі, людству безсумнівно ще доведеться зіткнутися з безліччю проблем. Це бактерії, стійкі до антибіотиків, віруси незрозумілого походження, природні катаклізми, нестача води і продовольства, ймовірність того, що на нашу планету впаде астероїд і багато іншого. Наша вроджена винахідливість, напевно, допоможе подолати багато або навіть всі з перерахованих вище небезпек. І це добре. Ми будемо чіплятися за життя всіма можливими способами. Саме з цієї причини ми колись витіснили з їхніх місць проживання всі інші види людей. І стали одноосібними господарями цього світу...

З'ясувалося, що під час тривалого космічного польоту серце стає менше. І з кожним ударом качає менше крові. Способами уникнути подібних змін були визнані регулярні вправи на бігових доріжках або велосипедах. Але деякі серцево-судинні зміни є неминучими. Змінюється склад крові. Кількість клітин, що переносять кисень, поступово зменшується. Наскільки ці фізіологічні зміни обратими, неясно досі. Відомо, що кістки і м'язи більшості космічних мандрівників повертаються в норму протягом декількох тижнів після повернення на Землю. Проте були відзначені серйозні наслідки довготривалого перебування в невагомості для нормальної серцевої діяльності у деяких російських космонавтів. Вони працювали на орбіті надзвичайно довгий час.

Зірка Барнарда має (принаймні, одну) планету

Уявіть собі таку ситуацію - Вас терміново викликає начальник. І ставить Вам завдання терміново вирушити в бік найближчої нейтронної зірки. З собою мати: болгарку, відро і кувалду. Завдання - тихо, не привертаючи уваги, підлетіти до нейтронної зірки якомога ближче, опуститься на її поверхню, і, використовуючи болгарку, випиляти з неї шматок. Після чого подрібнити цей шматок за допомогою кувалди. А потім наповнити отриманою крихтою відро. Яке, в свою чергу, доставити на Землю і здати на склад.